Різдво Пресвятої Богородиці увійшло в дім Миколи Максимовича Закорка, колишнього майстра виробничого навчання, ще одним великим святом. Чоловік відзначив солідний ювілей – 90-річчя.

     Усе своє життя він присвятив великій місії – вихованню та навчанню підлітків. За 50 років роботи майстром виробничого навчання залізничного училища підготував близько 700 бригадирів з обслуговування та ремонту колійного господарства й оглядачів колій. Тому не дивно, що через десятки років у цей день його особисто вітали випускники. Було так завжди: після закінчення школи сильніші учні продовжували навчання в інституті й технікумі, а решта знаходили собі пристанище в училищі. І путівка в життя, яку дарував їм Микола Максимович, ставала подарунком долі. Він виховував не словами, а вчинками. Був надзвичайно тактовним, але вимогливим і справедливим. А ще настільки любив свою справу, що й досі зберігає конспекти уроків виробничого навчання і з легкістю у свої тепер 90 проведе майстер-клас.

     За чесність і відданість своїй справі чоловік має авторитет серед колишніх колег і користується повагою керівництва ДНЗ «Білопільське ВПУ». Тому в цей святковий день до привітань долучився й директор навчального закладу Юрій Григорович Христій разом за своїми заступниками. На згадку про щасливі роки роботи в училищі подарували ювіляру картину з фотокартками минулого «90 років: є що згадати».

      

     Життя прожити – не поле перейти. Погодьтеся, Миколі Максимовичу Закорку за 90 років є що згадати, а головне – не соромно!

     На жаль, роки – не журавлі. З вирію не повертаються. А так хотілося б, щоб їхні крила ніжно торкнулися і стерли сліди часу на обличчі такої поважної людини як Микола Максимович Закорко.